понамучувати Понамучувати, -чую, -єш гл. Измучить, намучить (многихъ). Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках понамучувати — понаму́чувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови понамучувати — ПОНАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що. Намучити багатьох, помучити довго кого-небудь. Словник української мови у 20 томах