понапорювати

Понапо́рювати, -рюємо, -єте

гл. То-же, что и напороти, но о многихъ. Понапорювавши гороху повні пазухи, ідуть собі, горох їдять. Св. Л. 140.

Значення в інших словниках

1. понапорювати — понапо́рювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понапорювати — ПОНАПО́РЮВАТИ, юю, юєш, док., чого, розм. Нарвати, назбирати чого-небудь багато, велику кількість. Діти понапорювали гороху повні пазухи (А. Свидницький).  Словник української мови у 20 томах