понапорювати

ПОНАПО́РЮВАТИ, юю, юєш, док., чого, розм.

Нарвати, назбирати чого-небудь багато, велику кількість.

Діти понапорювали гороху повні пазухи (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. понапорювати — понапо́рювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понапорювати — Понапо́рювати, -рюємо, -єте гл. То-же, что и напороти, но о многихъ. Понапорювавши гороху повні пазухи, ідуть собі, горох їдять. Св. Л. 140.  Словник української мови Грінченка