попліч

По́пліч

нар. Рядомъ, плечо съ плечемъ. Будем... попліч його дванадцять парсон сажати. АД. II. 121. Попліч сиділа коло його стара бабуся. МВ. (О. 1862. І. 91).

Значення в інших словниках

1. попліч — по́пліч 1 прислівник незмінювана словникова одиниця по́пліч 2 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. попліч — пр., ПОРУЧ, поряд; ФР. одночасно, водночас, заразом.  Словник синонімів Караванського
3. попліч — див. близько  Словник синонімів Вусика
4. попліч — присл. 1》 Близько один біля одного; поряд. 2》 у знач. прийм., з род. в.; з оруд. в. у сполуч. з прийм. з (із). Указує на просторову близькість кого-небудь до когось. || Уживається на позначення особи, разом з якою перебуває хто-небудь десь чи бере участь у чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. попліч — ПО́ПЛІЧ, присл. 1. Близько один біля одного; поряд. Мати сіла коло неї попліч, присунулась дуже близенько (І. Нечуй-Левицький); Почервонів [Андрій], зірвавсь на рівні ноги, по-парубоцькому обгорнув за стан [Тетяну], став попліч (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
6. попліч — ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал.  Словник синонімів української мови
7. попліч — По́плі́ч кого, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. попліч — ПО́ПЛІЧ, присл. 1. Близько один біля одного; поряд. Мати сіла коло неї попліч, присунулась дуже близенько (Н.-Лев., III, 1956, 333); Почервонів [Андрій], зірвавсь на рівні ноги, по-парубоцькому обгорнув за стан [Тетяну], став попліч (Вас., II, 1959, 83).  Словник української мови в 11 томах