попліч
по́пліч
присл.
1》 Близько один біля одного; поряд.
2》 у знач. прийм., з род. в.; з оруд. в. у сполуч. з прийм. з (із). Указує на просторову близькість кого-небудь до когось.
|| Уживається на позначення особи, разом з якою перебуває хто-небудь десь чи бере участь у чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови