Значення в інших словниках
-
Поправка —
По́правка іменник жіночого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
-
поправка —
По́правка. Перескладання іспиту, переекзаменування. В рубриці “Перепали при клясифікациї” зібрані всі, котрі дістали поправку, двійку і трету — бо ж поправка вказує на...
Українська літературна мова на Буковині
-
поправка —
Виправлення, коректива; Р. НАПРАВА; ЗАП. оклигання.
Словник синонімів Караванського
-
поправка —
[попраўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -авок
Орфоепічний словник української мови
-
поправка —
-и, ж. 1》 Те саме, що виправлення. || на що. Уточнення з урахуванням чого-небудь. Вносити поправки — а) робити виправлення, уточнення; б) змінювати що-небудь. 2》 Дія за знач. поправляти 3). 3》 Дія і стан за знач. поправляти 4) і поправлятися 4).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поправка —
Правка, виправа, виправка, див. коректа, помарка
Словник чужослів Павло Штепа
-
поправка —
ПОПРА́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́правлення. Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Л.
Словник української мови у 20 томах
-
поправка —
ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті).
Словник синонімів української мови
-
поправка —
По́правка, -вки, -вці; -вки, -вок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
поправка —
ПОПРА́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́правлення. Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Сміл.
Словник української мови в 11 томах