поправка

ПОПРА́ВКА, и, ж., розм.

1. Те саме, що ви́правлення.

Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Л. Смілянський);

З блискавичною швидкістю полетіло перо по папері, заповнюючи вузькі паски рівним, чистим письмом, без перекреслень і поправок (І. Франко);

Тарас Григорович зробив іще якусь поправку в Катинім малюванні (О. Ільченко);

// на що. Уточнення з урахуванням чого-небудь.

Не буде перебільшенням сказати, що в космосі людина вела цілком земний спосіб життя з маленькою поправкою на невагомість (з газ.).

2. Дія за знач. поправля́ти 3.

Як тільки жильці отелю полягають спати, починається поправка і прочистка водопроводів, елеваторів і т. ін (Леся Українка);

Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний).

3. Дія і стан за знач. поправля́ти 4 і поправля́тися 4.

Розумію, що до поправки [В. М. Гнатюка] ще далеко, а все чогось мені було так приємно, наче я сам одужав (М. Коцюбинський);

То був матрос на поправці після поранення Тимофій Гречка (Ю. Смолич);

І хто вигадав ці години відпочинку, і хто підказав мамам, що саме в той час, коли людина лежить, на неї находить поправка і здоров'я? (Ю. Збанацький);

Уже скоро будемо звідси вирушати, а ти, замість поправки, ще дужче схуд (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. Поправка — По́правка іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. поправка — По́правка. Перескладання іспиту, переекзаменування. В рубриці “Перепали при клясифікациї” зібрані всі, котрі дістали поправку, двійку і трету — бо ж поправка вказує на...  Українська літературна мова на Буковині
3. поправка — Виправлення, коректива; Р. НАПРАВА; ЗАП. оклигання.  Словник синонімів Караванського
4. поправка — [попраўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -авок  Орфоепічний словник української мови
5. поправка — -и, ж. 1》 Те саме, що виправлення. || на що. Уточнення з урахуванням чого-небудь. Вносити поправки — а) робити виправлення, уточнення; б) змінювати що-небудь. 2》 Дія за знач. поправляти 3). 3》 Дія і стан за знач. поправляти 4) і поправлятися 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. поправка — Правка, виправа, виправка, див. коректа, помарка  Словник чужослів Павло Штепа
7. поправка — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті).  Словник синонімів української мови
8. поправка — По́правка, -вки, -вці; -вки, -вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. поправка — ПОПРА́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́правлення. Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Сміл.  Словник української мови в 11 томах
10. поправка — Поправка, -ки ж. ум. отъ поправа.  Словник української мови Грінченка