поправка
ПОПРА́ВКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що ви́правлення.
Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Л. Смілянський);
З блискавичною швидкістю полетіло перо по папері, заповнюючи вузькі паски рівним, чистим письмом, без перекреслень і поправок (І. Франко);
Тарас Григорович зробив іще якусь поправку в Катинім малюванні (О. Ільченко);
// на що. Уточнення з урахуванням чого-небудь.
Не буде перебільшенням сказати, що в космосі людина вела цілком земний спосіб життя з маленькою поправкою на невагомість (з газ.).
2. Дія за знач. поправля́ти 3.
Як тільки жильці отелю полягають спати, починається поправка і прочистка водопроводів, елеваторів і т. ін (Леся Українка);
Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Панас Мирний).
3. Дія і стан за знач. поправля́ти 4 і поправля́тися 4.
Розумію, що до поправки [В. М. Гнатюка] ще далеко, а все чогось мені було так приємно, наче я сам одужав (М. Коцюбинський);
То був матрос на поправці після поранення Тимофій Гречка (Ю. Смолич);
І хто вигадав ці години відпочинку, і хто підказав мамам, що саме в той час, коли людина лежить, на неї находить поправка і здоров'я? (Ю. Збанацький);
Уже скоро будемо звідси вирушати, а ти, замість поправки, ще дужче схуд (А. Шиян).
Значення в інших словниках
- Поправка — По́правка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- поправка — По́правка. Перескладання іспиту, переекзаменування. В рубриці “Перепали при клясифікациї” зібрані всі, котрі дістали поправку, двійку і трету — бо ж поправка вказує на... Українська літературна мова на Буковині
- поправка — Виправлення, коректива; Р. НАПРАВА; ЗАП. оклигання. Словник синонімів Караванського
- поправка — [попраўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -авок Орфоепічний словник української мови
- поправка — -и, ж. 1》 Те саме, що виправлення. || на що. Уточнення з урахуванням чого-небудь. Вносити поправки — а) робити виправлення, уточнення; б) змінювати що-небудь. 2》 Дія за знач. поправляти 3). 3》 Дія і стан за знач. поправляти 4) і поправлятися 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поправка — Правка, виправа, виправка, див. коректа, помарка Словник чужослів Павло Штепа
- поправка — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті). Словник синонімів української мови
- поправка — По́правка, -вки, -вці; -вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поправка — ПОПРА́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́правлення. Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Сміл. Словник української мови в 11 томах
- поправка — Поправка, -ки ж. ум. отъ поправа. Словник української мови Грінченка