поправка
попра́вка
-и, ж.
1》 Те саме, що виправлення.
|| на що. Уточнення з урахуванням чого-небудь.
Вносити поправки — а) робити виправлення, уточнення; б) змінювати що-небудь.
2》 Дія за знач. поправляти 3).
3》 Дія і стан за знач. поправляти 4) і поправлятися 4).
Іти (піти) на поправку безос. — поправлятися (у 4 знач.); видужувати.
4》 спец. Значення величини, що алгебраїчно додається до результату вимірювання з метою вилучення систематичної похибки.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Поправка — По́правка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- поправка — По́правка. Перескладання іспиту, переекзаменування. В рубриці “Перепали при клясифікациї” зібрані всі, котрі дістали поправку, двійку і трету — бо ж поправка вказує на... Українська літературна мова на Буковині
- поправка — Виправлення, коректива; Р. НАПРАВА; ЗАП. оклигання. Словник синонімів Караванського
- поправка — [попраўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -авок Орфоепічний словник української мови
- поправка — Правка, виправа, виправка, див. коректа, помарка Словник чужослів Павло Штепа
- поправка — ПОПРА́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́правлення. Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Л. Словник української мови у 20 томах
- поправка — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті). Словник синонімів української мови
- поправка — По́правка, -вки, -вці; -вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поправка — ПОПРА́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́правлення. Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Сміл. Словник української мови в 11 томах
- поправка — Поправка, -ки ж. ум. отъ поправа. Словник української мови Грінченка