1. Українська літературна мова на Буковині

поправка

По́правка. Перескладання іспиту, переекзаменування. В рубриці “Перепали при клясифікациї” зібрані всі, котрі дістали поправку, двійку і трету — бо ж поправка вказує на се, що ученик протягом шкільного року не відповів вимогам і винятково дозволено єму працею в часі великих ферий виповнити недостачі знаня (Корд., 1904, 24); До матури в семінариї учительскій під проводом проф. д-ра Смаль-Стоцкого зголосилось 58 звичайних питомців. З того здало 5 з відзначенєм, 35 здали з добрим поступом, а 18 дістали поправку з одного предмету (Б., 1907, 74, 2)

// пол. poprawka — 1) виправлення; 2) переекзаменування.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Поправка — По́правка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. поправка — Виправлення, коректива; Р. НАПРАВА; ЗАП. оклигання. Словник синонімів Караванського
  3. поправка — [попраўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -авок Орфоепічний словник української мови
  4. поправка — -и, ж. 1》 Те саме, що виправлення. || на що. Уточнення з урахуванням чого-небудь. Вносити поправки — а) робити виправлення, уточнення; б) змінювати що-небудь. 2》 Дія за знач. поправляти 3). 3》 Дія і стан за знач. поправляти 4) і поправлятися 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поправка — Правка, виправа, виправка, див. коректа, помарка Словник чужослів Павло Штепа
  6. поправка — ПОПРА́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́правлення. Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Л. Словник української мови у 20 томах
  7. поправка — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті). Словник синонімів української мови
  8. поправка — По́правка, -вки, -вці; -вки, -вок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. поправка — ПОПРА́ВКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ви́правлення. Сам учитель не зважився перебивати мене поправками, а я вимахував руками, показував на обличчі страждання хлопчика (Сміл. Словник української мови в 11 томах
  10. поправка — Поправка, -ки ж. ум. отъ поправа. Словник української мови Грінченка