1. Українська літературна мова на Буковині

поправний

Попра́вний. Правильний, досконалий. Виразна і поправна мова вчителя — се найліпший засіб навчити і дітий говорити виразно і поправно (Канюк, 1911, 70); В низших клясах відповіди хором мають ще й иньше значінє: вони приневолюють неуважного до уваги, несьміливій дитині додають відваги, а всі ученики вправляють ся у поправнім вислові (Канюк, 1911, 78)

// пол. poprawny — правильний, досконалий, poprawna wymowa — правильна вимова.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поправний — попра́вний прикметник якого можна виправити; правильний поправни́й прикметник виправний рідко Орфографічний словник української мови
  2. поправний — I поправн`ий-а, -е, рідко. Те саме, що виправний. II попр`авний-а, -е. 1》 Те саме, що виправний. || Якого можна поповнити чим-небудь. 2》 рідко. Те саме, що правильний. || Те саме, що вправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поправний — ПОПРАВНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що виправни́й. По-новому висвітлює дослідник [О. Засенко] зв'язки письменниці [Марка Вовчка] з О. Словник української мови у 20 томах
  4. поправний — ВИПРА́ВНИЙ (якого можна виправити, який піддається виправленню), ПОПРА́ВНИЙ. ПРА́ВИЛЬНИЙ (відповідний прийнятим правилам, даній ситуації, без помилок), ТО́ЧНИЙ, ПОПРА́ВНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. поправний — Попра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поправний — ПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що випра́вний; // Якого можна поповнити чим-небудь. Думки її, наче рої жалючих ос, в’ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (Шиян, Баланда, 1957, 249). 2. рідко. Те саме, що пра́вильний. Словник української мови в 11 томах