поправний
ПОПРАВНИ́Й, а́, е́, рідко.
Те саме, що виправни́й.
По-новому висвітлює дослідник [О. Засенко] зв'язки письменниці [Марка Вовчка] з О. В. Пассеком, підкреслюючи їхні щирі стосунки, позитивно оцінюючи проекти реорганізації тюрем і поправних закладів у Росії, складені ним (з наук. літ.).
ПОПРА́ВНИЙ, а, е.
1. Те саме, що випра́вний;
// Якого можна поповнити чим-небудь.
Думки її, наче рої жалючих ос, в'ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (А. Шиян).
2. рідко. Те саме, що пра́вильний.
Коли говорить [пані Марко], можна за нею писати. Її мова поправна, інтересна (О. Кобилянська);
[Меценат:] Чи ти б хотів, щоб наші всі народи по-варварськи довіку говорили?.. [Прокуратор:] Нехай мовчать, поки як слід навчаться поправної латині! (Леся Українка);
// Те саме, що впра́вний.
Вона поглянула з суворістю знавця .. – Чудово! Сильний хист і олівець поправний! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Значення в інших словниках
- поправний — попра́вний прикметник якого можна виправити; правильний поправни́й прикметник виправний рідко Орфографічний словник української мови
- поправний — Попра́вний. Правильний, досконалий. Виразна і поправна мова вчителя — се найліпший засіб навчити і дітий говорити виразно і поправно (Канюк, 1911, 70); В низших клясах відповіди хором мають ще й иньше значінє: вони приневолюють неуважного до уваги... Українська літературна мова на Буковині
- поправний — I поправн`ий-а, -е, рідко. Те саме, що виправний. II попр`авний-а, -е. 1》 Те саме, що виправний. || Якого можна поповнити чим-небудь. 2》 рідко. Те саме, що правильний. || Те саме, що вправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поправний — ВИПРА́ВНИЙ (якого можна виправити, який піддається виправленню), ПОПРА́ВНИЙ. ПРА́ВИЛЬНИЙ (відповідний прийнятим правилам, даній ситуації, без помилок), ТО́ЧНИЙ, ПОПРА́ВНИЙ розм. Словник синонімів української мови
- поправний — Попра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поправний — ПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що випра́вний; // Якого можна поповнити чим-небудь. Думки її, наче рої жалючих ос, в’ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (Шиян, Баланда, 1957, 249). 2. рідко. Те саме, що пра́вильний. Словник української мови в 11 томах