1. Словник української мови у 20 томах

поправний

ПОПРАВНИ́Й, а́, е́, рідко.

Те саме, що виправни́й.

По-новому висвітлює дослідник [О. Засенко] зв'язки письменниці [Марка Вовчка] з О. В. Пассеком, підкреслюючи їхні щирі стосунки, позитивно оцінюючи проекти реорганізації тюрем і поправних закладів у Росії, складені ним (з наук. літ.).

ПОПРА́ВНИЙ, а, е.

1. Те саме, що випра́вний;

// Якого можна поповнити чим-небудь.

Думки її, наче рої жалючих ос, в'ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (А. Шиян).

2. рідко. Те саме, що пра́вильний.

Коли говорить [пані Марко], можна за нею писати. Її мова поправна, інтересна (О. Кобилянська);

[Меценат:] Чи ти б хотів, щоб наші всі народи по-варварськи довіку говорили?.. [Прокуратор:] Нехай мовчать, поки як слід навчаться поправної латині! (Леся Українка);

// Те саме, що впра́вний.

Вона поглянула з суворістю знавця .. – Чудово! Сильний хист і олівець поправний! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поправний — попра́вний прикметник якого можна виправити; правильний поправни́й прикметник виправний рідко Орфографічний словник української мови
  2. поправний — Попра́вний. Правильний, досконалий. Виразна і поправна мова вчителя — се найліпший засіб навчити і дітий говорити виразно і поправно (Канюк, 1911, 70); В низших клясах відповіди хором мають ще й иньше значінє: вони приневолюють неуважного до уваги... Українська літературна мова на Буковині
  3. поправний — I поправн`ий-а, -е, рідко. Те саме, що виправний. II попр`авний-а, -е. 1》 Те саме, що виправний. || Якого можна поповнити чим-небудь. 2》 рідко. Те саме, що правильний. || Те саме, що вправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поправний — ВИПРА́ВНИЙ (якого можна виправити, який піддається виправленню), ПОПРА́ВНИЙ. ПРА́ВИЛЬНИЙ (відповідний прийнятим правилам, даній ситуації, без помилок), ТО́ЧНИЙ, ПОПРА́ВНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. поправний — Попра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поправний — ПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що випра́вний; // Якого можна поповнити чим-небудь. Думки її, наче рої жалючих ос, в’ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (Шиян, Баланда, 1957, 249). 2. рідко. Те саме, що пра́вильний. Словник української мови в 11 томах