1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поправний

I поправн`ий-а, -е, рідко.

Те саме, що виправний.

II попр`авний-а, -е.

1》 Те саме, що виправний.

|| Якого можна поповнити чим-небудь.

2》 рідко. Те саме, що правильний.

|| Те саме, що вправний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поправний — попра́вний прикметник якого можна виправити; правильний поправни́й прикметник виправний рідко Орфографічний словник української мови
  2. поправний — Попра́вний. Правильний, досконалий. Виразна і поправна мова вчителя — се найліпший засіб навчити і дітий говорити виразно і поправно (Канюк, 1911, 70); В низших клясах відповіди хором мають ще й иньше значінє: вони приневолюють неуважного до уваги... Українська літературна мова на Буковині
  3. поправний — ПОПРАВНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що виправни́й. По-новому висвітлює дослідник [О. Засенко] зв'язки письменниці [Марка Вовчка] з О. Словник української мови у 20 томах
  4. поправний — ВИПРА́ВНИЙ (якого можна виправити, який піддається виправленню), ПОПРА́ВНИЙ. ПРА́ВИЛЬНИЙ (відповідний прийнятим правилам, даній ситуації, без помилок), ТО́ЧНИЙ, ПОПРА́ВНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. поправний — Попра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поправний — ПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Те саме, що випра́вний; // Якого можна поповнити чим-небудь. Думки її, наче рої жалючих ос, в’ються і жалять і сповнюють душу безнадійністю, нічим не поправною втратою (Шиян, Баланда, 1957, 249). 2. рідко. Те саме, що пра́вильний. Словник української мови в 11 томах