1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вправний

впра́вний

I -а, -е.

Який має певні навички, уміє щось добре й швидко робити.

|| Який досконало опанував якусь професію, набув певного вміння тощо.

|| Добре натренований.

|| Спритний.

II див. управний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вправний — (який робить швидко і добре) умілий, майстерний. Словник синонімів Полюги
  2. вправний — впра́вний 1 прикметник умілий впра́вний 2 прикметник управний Орфографічний словник української мови
  3. вправний — Умілий, майстровитий, майстерний; (вояк) вишколений, натренований, вимуштрований; (рух) спритний, зграбний, меткий. Словник синонімів Караванського
  4. вправний — [ўпраўнией] = управний м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. вправний — ВПРА́ВНИЙ (УПРА́ВНИЙ), а, е. Який має певні навички, уміє щось добре й швидко робити. Руки були в обох натруджені, шкарубкі, мозолясті, – такі меткі та вправні в роботі і такі незграбні без діла (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. вправний — див. спритний; умілий Словник синонімів Вусика
  7. вправний — ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. Словник синонімів української мови
  8. вправний — Впра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)