1. Словник української мови у 20 томах

вправний

ВПРА́ВНИЙ (УПРА́ВНИЙ), а, е.

Який має певні навички, уміє щось добре й швидко робити.

Руки були в обох натруджені, шкарубкі, мозолясті, – такі меткі та вправні в роботі і такі незграбні без діла (Ю. Смолич);

І чи то вона була така дужа й управна, чи молоді графи виявлялися надто слабкими й недосвідченими, проте Брунгільда, як розповідали, й досі лишалася дівкою, хоч їй минало вже двадцяте літо (І. Білик);

// Який досконало опанував якусь професію, набув певного вміння і т. ін.

Толя був дуже вправний фізкультурник, і всі йому заздрили (О. Копиленко);

Кінь, відчувши на собі вправного вершника, рвонувся з місця одразу в галоп і швидко зник за рогом вулиці (А. Шиян);

Мефодіїв супротивник був вправним вояком (А. Хижняк);

// Добре натренований.

Вона [література] повинна при всім реалізмі в описуванні також аналізувати описувані факти .. До такої роботи не досить уже вправного ока .. – тут вже треба знання і науки (І. Франко);

Любуй з управної, умілої руки: Немовби грається, лиш надулися жили – І раптом бачиш ти: з розпеченої брили Підкова родиться або топір дзвінкий (М. Рильський);

// Спритний.

М'яч стукався об сірий асфальт, підскакував вище голови, і кореєць ловив його швидким і вправним рухом руки (О. Донченко);

Дивлячись на його вправні удари сокирою, важко було повірити, що йому скоро вісімдесят (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вправний — (який робить швидко і добре) умілий, майстерний. Словник синонімів Полюги
  2. вправний — впра́вний 1 прикметник умілий впра́вний 2 прикметник управний Орфографічний словник української мови
  3. вправний — Умілий, майстровитий, майстерний; (вояк) вишколений, натренований, вимуштрований; (рух) спритний, зграбний, меткий. Словник синонімів Караванського
  4. вправний — [ўпраўнией] = управний м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. вправний — I -а, -е. Який має певні навички, уміє щось добре й швидко робити. || Який досконало опанував якусь професію, набув певного вміння тощо. || Добре натренований. || Спритний. II див. управний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вправний — див. спритний; умілий Словник синонімів Вусика
  7. вправний — ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. Словник синонімів української мови
  8. вправний — Впра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)