1. Словник української мови у 20 томах

вправно

ВПРА́ВНО (УПРА́ВНО).

Присл. до впра́вний.

Вони грали увертюру з “Норми” в чотири руки; грали вправно, старанно (Леся Українка);

Коваль вправно орудував молотком (К. Гордієнко);

До нього [Сірка] по чорному схилу котилася .. отаманова шапка, він управно, паличкою, підхопив її, поміняв на голові на свою сукняну з пропаленим верхом (Ю. Мушкетик);

Рука її лягла на дверну ручку, великий палець почав повільно тиснути на язичок клямки, і це зробила Галя так управно, що клямка безшумно підняла защібку (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вправно — впра́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вправно — Присл. до вправний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вправно — ВПРА́ВНО. Присл. до впра́вний¹. Вони грали увертюру з "Норми" в чотири руки; грали вправно, старанно (Л. Укр., III, 1952, 525); Коваль вправно орудував молотком (Горд., II, 1959, 168). Словник української мови в 11 томах