вправлятися

ВПРАВЛЯ́ТИСЯ¹ (УПРАВЛЯ́ТИСЯ), я́ється, недок., ВПРА́ВИТИСЯ (УПРА́ВИТИСЯ), иться, док.

1. мед. Ставати вправленим.

Лікар знав про спосіб вправлення плеча, коли потерпілого укладають на стіл на бік хворої руки, яка, звисаючи з краю стола, під власною вагою самовільно вправляється (з публіц. літ.);

Вроджений вивих суглоба може легко та надійно вправлятися протягом перших місяців життя дитини (з наук.-попул. літ.).

2. тільки недок. Пас. до вправля́ти¹.

З одного боку трубка заклепана, з другого – відкрита. Сюди насипався порох, вправлявся ґніт (В. Малик).

ВПРАВЛЯ́ТИСЯ², я́юся, я́єшся, недок., у чому, також із чого.

Постійними, систематичними заняттями, виконанням певних вправ розвивати й удосконалювати які-небудь уміння та навички.

– Я дуже зайнятий студіями... Крім того, даю лекції, вправляюсь сам багато в музиці... (О. Кобилянська);

– Патер Алоїзій навмисне водить мене до Жолкєвських вправлятися з латині (З. Тулуб);

Дехто спав, інші вправлялися в стрільбі (С. Воскрекасенко);

// Робити певні вправи на спортивних приладах.

Юрко пішов у фізкультурний зал, де на трапеціях і брусах вправлялися школярі (О. Донченко);

Ми зачудовано дивилися, як на кільцях та брусах хвацько вправляються хлопчаки й дівчата (Є. Доломан);

// ірон. Займатися чим-небудь.

Вони вже, напевно, десь там стоять на могилі, позадиравши голови, і вправляються в саркастичних дотепах... (О. Довженко).

ВПРАВЛЯ́ТИСЯ³ див. управля́тися¹.