вправляти

ВПРАВЛЯ́ТИ¹ (УПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВПРА́ВИТИ (УПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. впра́влять; док., що.

1. в що. Вставляти, всувати щось кудись, у що-небудь, закріплюючи.

Ведмідь який, а й то кільце в губу вправляють (Номис);

Одні дівчата витискають гострою машинкою листя та пелюсточки, другі вправляють дроти в те листя (Леся Українка);

Дмитро надів вуздечку, вправив у рот вудила і вивів жеребця з конюшні (С. Чорнобривець).

2. мед. Повертати, вставляти на місце вивихнуті суглоби, переламані кінцівки і т. ін.

З'ясувавши, що невідомий звихнув праву ногу і ліву руку, гідролог одразу ж почав їх вправляти (М. Трублаїні);

– І живий буде твій сусід, і танцюватиме, так добре переламану кістку Людмила Олексіївна вправила, все на місце поставила (А. Хижняк);

Я знав різні трави і коріння, що допомагають при слабуванні, умів управити вивих чи до ладу скласти поламані кістки (В. Малик).

◇ (1) Вправля́ти (вкру́чувати) / впра́вити (вкрути́ти) мо́зок (мі́зки) кому, фам. – переконувати кого-небудь у неправильності його дій, поведінки, перев. повчаючи, дорікаючи або виговорюючи за щось.

– Слухай, – налетів на голову агроном, скільки тебе чекати можна? Комісія на фермах, а він дідові мізки вправляє. Ферма ж – наш маяк (І. Драч);

Жигун відступив від крісла, заклав руки за спину, став схожий на старого шкільного вчителя історії. – Тут баба твоя ненаглядна нам мізки вкручувала, ось не уявляю лиш, для чого (А. Кокотюха);

[Горлов:] Вправ йому мозок, щоб газетярів мені не кривдили (О. Корнійчук);

От і вправили Саші мозок – оці живі, живучі, постійні зв'язки з простими людьми на заводах (Ю. Смолич);

(2) Хоч у ра́мці (рідко у ря́мця) вправ (клади́) кого і без дод. – хто-небудь дуже гарний, вродливий або морально чистий.

Зате в Степана Семеновича дочки – кожну хоч у рямця вправ (Панас Мирний);

Ніяково було перед Ізабелою Католицькою, така свята, хоч у рамці клади (Б. Лепкий).

ВПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., кого, що і без прям. дод.

Постійною працею, практикою розвивати, вдосконалювати певні риси характеру, навички тощо; тренувати.

Касян завів такий порядок, що одні йшли до хазяйської роботи, других вправляв у воєннім ремеслі: вчились їздити на коні, стріляти в ціль, поводитися з гарматою (А. Чайковський);

– Ти також можеш дуже добре грати, хоч інакше. Тільки пильно вправляй. Без праці далеко не зайдеш (Б. Лепкий);

Людина вправляє свою вищу нервову діяльність шляхом систематичної розумової та фізичної праці (з навч. літ.).

ВПРАВЛЯ́ТИ³ див. управля́ти¹.