вправляти

вправля́ти / впра́вити мо́зок (мі́зки) кому, фам. Переконувати кого-небудь у неправильності його дій, поведінки, дорікаючи, виговорюючи за щось. — Слухай,— налетів на голову агроном, скільки тебе чекати можна? Комісія на фермах, а він дідові мізки вправляє. Ферма ж — наш маяк (І. Драч); (Горлов:) Вправ йому мозок, щоб газетярів мені не кривдили (О. Корнійчук).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вправляти — вправля́ти 1 дієслово недоконаного виду вставляти щось, закріплюючи; повертати на місце вивихнуті суглоби вправля́ти 2 дієслово недоконаного виду виконувати, завершувати якусь справу; надавати комусь належного вигляду; доводити до ладу що-небудь Орфографічний словник української мови
вправляти — Вправля́ти. Займатися (чимось). ● Вправляти уряд - виконувати обов’язки, займатися урядуванням. А треба знати, що всі сі становиска безплатні, а таких людий, що вправляють який уряд безплатно, є дуже мало... Українська літературна мова на Буковині
вправляти — I (управляти), -яю, -яєш, недок., вправити (управити), -влю, -виш; мн. вправлять; док., перех. 1》 в що.Вставляти, всувати щось кудись, у що-небудь, закріплюючи. 2》 мед. Повертати, вставляти на місце вивихнуті суглоби, переламані кінцівки тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
вправляти — ВПРАВЛЯ́ТИ¹ (УПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВПРА́ВИТИ (УПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. впра́влять; док., що. 1. в що. Вставляти, всувати щось кудись, у що-небудь, закріплюючи. Словник української мови у 20 томах
вправляти — ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Словник синонімів української мови
вправляти — ВПРАВЛЯ́ТИ і (УПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВПРА́ВИТИ (УПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. впра́влять; док., перех. 1. в що. Вставляти, всувати щось кудись, у що-небудь, закріплюючи. Словник української мови в 11 томах