1. Словник синонімів української мови

вправляти

ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Чорнобривець); Вставити зуби; Ювелірні ограновані кристали алмазу — брильянти — вправляють у металеві оправи здавна відомим способом зачеканення (з журналу); І мури так врубали в гору, що вони були ніби подовженням її (А. Хижняк).

ОБРОБЛЯ́ТИ (готувати землю для посіву, садіння чого-небудь, виконувати цикл сільськогосподарських робіт на полі, городі і т. ін.), ПО́РАТИ, ОБРО́БЛЮВАТИ рідше, УПРАВЛЯ́ТИ (ВПРАВЛЯ́ТИ) розм. — Док.: оброби́ти, попо́рати, упорати, упра́вити (впра́вити). Жила собі (Горпина) сама, обробляла сяк-так землю (Грицько Григоренко); Жила Ольга, як і всі солдатки. Влітку порала город, мала невеличке господарство (П. Кочура); Він почав наймати робітників і оброблювати поля (І. Франко); Свою нивку швидко вправили.. Захар з Грицьком (К. Гордієнко).

ТРЕНУВА́ТИ (навчаючись або навчаючи когось, систематично працювати над якимись вправами), ВПРАВЛЯ́ТИ, ПРАКТИКУВА́ТИ. Надто добре було треновано Ніну, щоб вона дала обігнати себе в такому змаганні (В. Собко); З не меншою впертістю тренував я в собі і звучання голосу (І. Мар'яненко); — Я навчилася розбирати (автомат) в госпіталі, — сказала жінка, — ноги лікувала, а руки практикувала (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вправляти — вправля́ти 1 дієслово недоконаного виду вставляти щось, закріплюючи; повертати на місце вивихнуті суглоби вправля́ти 2 дієслово недоконаного виду виконувати, завершувати якусь справу; надавати комусь належного вигляду; доводити до ладу що-небудь Орфографічний словник української мови
  2. вправляти — Вправля́ти. Займатися (чимось). ● Вправляти уряд - виконувати обов’язки, займатися урядуванням. А треба знати, що всі сі становиска безплатні, а таких людий, що вправляють який уряд безплатно, є дуже мало... Українська літературна мова на Буковині
  3. вправляти — I (управляти), -яю, -яєш, недок., вправити (управити), -влю, -виш; мн. вправлять; док., перех. 1》 в що.Вставляти, всувати щось кудись, у що-небудь, закріплюючи. 2》 мед. Повертати, вставляти на місце вивихнуті суглоби, переламані кінцівки тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вправляти — ВПРАВЛЯ́ТИ¹ (УПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВПРА́ВИТИ (УПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. впра́влять; док., що. 1. в що. Вставляти, всувати щось кудись, у що-небудь, закріплюючи. Словник української мови у 20 томах
  5. вправляти — вправля́ти / впра́вити мо́зок (мі́зки) кому, фам. Переконувати кого-небудь у неправильності його дій, поведінки, дорікаючи, виговорюючи за щось. — Слухай,— налетів на голову агроном, скільки тебе чекати можна?... Фразеологічний словник української мови
  6. вправляти — ВПРАВЛЯ́ТИ і (УПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., ВПРА́ВИТИ (УПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. впра́влять; док., перех. 1. в що. Вставляти, всувати щось кудись, у що-небудь, закріплюючи. Словник української мови в 11 томах