поправа
Попра́ва.
1. Виправлення, усунення.
● Поправа лиха — виправлення, усунення негативних наслідків чогось. Правда, буковиньский шкільний заряд зрозумів вже в части неприродність і неумістність сего рода науки і зробив маленький крок для поправи лиха (Корд., 1904, 17).
2. Покращення, поліпшення. Відколи та новеля [закону] істнує, показало ся, що она посунула справу поправи комунікацій дуже значно (Б., 1895, 20, 1)
// пол. poprawa — покращення, поліпшення.
Джерело:
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поправа — попра́ва 1 іменник жіночого роду виправлення попра́ва 2 іменник жіночого роду справність Орфографічний словник української мови
- поправа — (машин) направа, ремонт; (людей) П. виправлення; поправка. Словник синонімів Караванського
- поправа — -и, ж., діал. 1》 Виправлення. || Можливість виправлення. 2》 Справність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поправа — ПОПРА́ВА, и, ж., діал. 1. Виправлення. Перед людьми, світом та Богом можна виправдати свої провини, реабілітацію можна в світі найти поправою, лише перед собою трудно виправдатися (Уляна Кравченко); Плакала [мати] ревними, гіркими сльозами!... Словник української мови у 20 томах
- поправа — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті). Словник синонімів української мови
- поправа — ПОПРА́ВА, и, ж., діал. 1. Виправлення. Перед людьми, світом та богом можна виправдати свої провини, реабілітацію можна в світі найти поправою, лише перед собою трудно виправдатися (У. Кравч., Вибр., 1958, 261); Плакала [мати] ревними, гіркими сльозами!... Словник української мови в 11 томах
- поправа — Поправа, -ви ж. 1) Починка, исправленіе. 2) Исправленіе (нравственное). Горе нам, ян не діждеться од нас ніякої поправи Той, що ненавидить усякий гріх. Гречулевич, Проповѣди (1857), 78. ум. поправка. Словник української мови Грінченка