1. Словник української мови у 20 томах

поправа

ПОПРА́ВА, и, ж., діал.

1. Виправлення.

Перед людьми, світом та Богом можна виправдати свої провини, реабілітацію можна в світі найти поправою, лише перед собою трудно виправдатися (Уляна Кравченко);

Плакала [мати] ревними, гіркими сльозами! Тоді Іван, головний винуватець, підходив непевно до неї, перепрошував, обіцяв поправу (А. Крушельницький);

// Можливість виправлення.

Пусти мене, мій Боже, .. Там [туди], де боротьба невпинна Без побіди і без слави, Де покута віковічна, Та без пільги й без поправи (І. Франко);

Та не пізно: є поправа, Певен я – минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе (П. Грабовський).

2. Справність.

Розбились дзигарі, проклята стрілка стала. А Пані, дивлячись, не їла і не спала (Пани ж все роблять по часах). Нема поправи в дзигарях... (Л. Боровиковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поправа — попра́ва 1 іменник жіночого роду виправлення попра́ва 2 іменник жіночого роду справність Орфографічний словник української мови
  2. поправа — Попра́ва. 1. Виправлення, усунення. ● Поправа лиха — виправлення, усунення негативних наслідків чогось. Правда, буковиньский шкільний заряд зрозумів вже в части неприродність і неумістність сего рода науки і зробив маленький крок для поправи лиха (Корд. Українська літературна мова на Буковині
  3. поправа — (машин) направа, ремонт; (людей) П. виправлення; поправка. Словник синонімів Караванського
  4. поправа — -и, ж., діал. 1》 Виправлення. || Можливість виправлення. 2》 Справність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поправа — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті). Словник синонімів української мови
  6. поправа — ПОПРА́ВА, и, ж., діал. 1. Виправлення. Перед людьми, світом та богом можна виправдати свої провини, реабілітацію можна в світі найти поправою, лише перед собою трудно виправдатися (У. Кравч., Вибр., 1958, 261); Плакала [мати] ревними, гіркими сльозами!... Словник української мови в 11 томах
  7. поправа — Поправа, -ви ж. 1) Починка, исправленіе. 2) Исправленіе (нравственное). Горе нам, ян не діждеться од нас ніякої поправи Той, що ненавидить усякий гріх. Гречулевич, Проповѣди (1857), 78. ум. поправка. Словник української мови Грінченка