поправа

попра́ва 1

іменник жіночого роду

виправлення

попра́ва 2

іменник жіночого роду

справність

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поправа — Попра́ва. 1. Виправлення, усунення. ● Поправа лиха — виправлення, усунення негативних наслідків чогось. Правда, буковиньский шкільний заряд зрозумів вже в части неприродність і неумістність сего рода науки і зробив маленький крок для поправи лиха (Корд. Українська літературна мова на Буковині
  2. поправа — (машин) направа, ремонт; (людей) П. виправлення; поправка. Словник синонімів Караванського
  3. поправа — -и, ж., діал. 1》 Виправлення. || Можливість виправлення. 2》 Справність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поправа — ПОПРА́ВА, и, ж., діал. 1. Виправлення. Перед людьми, світом та Богом можна виправдати свої провини, реабілітацію можна в світі найти поправою, лише перед собою трудно виправдатися (Уляна Кравченко); Плакала [мати] ревними, гіркими сльозами!... Словник української мови у 20 томах
  5. поправа — ВИ́ПРАВЛЕННЯ (те, чим що-небудь замінено, виправлене), КОРЕКТИ́В книжн., ПОПРА́ВКА розм., ВИ́ПРА́ВА заст., ПОПРА́ВА діал., ПРА́ВКА розм. (перев. у тексті). Словник синонімів української мови
  6. поправа — ПОПРА́ВА, и, ж., діал. 1. Виправлення. Перед людьми, світом та богом можна виправдати свої провини, реабілітацію можна в світі найти поправою, лише перед собою трудно виправдатися (У. Кравч., Вибр., 1958, 261); Плакала [мати] ревними, гіркими сльозами!... Словник української мови в 11 томах
  7. поправа — Поправа, -ви ж. 1) Починка, исправленіе. 2) Исправленіе (нравственное). Горе нам, ян не діждеться од нас ніякої поправи Той, що ненавидить усякий гріх. Гречулевич, Проповѣди (1857), 78. ум. поправка. Словник української мови Грінченка