попрогонити

Попрогонити, -ню, -ниш

гл. Прогнать; отогнать (во множествѣ). Попрогонь овечки, що родина здарувала. Мет. 265.

Значення в інших словниках

1. попрогонити — попрого́нити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попрогонити — див. виганяти  Словник синонімів Вусика
3. попрогонити — див. попроганяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попрогонити — ПОПРОГО́НИТИ див. попроганя́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. попрогонити — ПОПРОГО́НИТИ див. попроганя́ти.  Словник української мови в 11 томах