попрямувати

Попрямува́ти, -му́ю, -єш

гл. Пойти напрямикъ, направиться. Гапка потягла в хату, а Іван попрямував до клуні.

Значення в інших словниках

1. попрямувати — попрямува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попрямувати — -ую, -уєш, док. Почати рухатися, пересуватися в якийсь бік, піти, вирушити в якому-небудь напрямку; попростувати. || Піти безпосередньо за ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попрямувати — ПОПРЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати рухатися, пересуватися в якийсь бік, піти, вирушити в якому-небудь напрямку; попростувати. Лукина кинула відра на плечі й тихо попрямувала стежкою до хати (І.  Словник української мови у 20 томах
4. попрямувати — ПОПРЯМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати рухатися, пересуватися в якийсь бік, піти, вирушити в якому-небудь напрямку; попростувати. Лукина кинула відра на плечі й тихо попрямувала стежкою до хати (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах