посаг

По́саг, -гу

м.

1) Приданое. Хоць в мене посагу не буде, але возьмуть мене і так люде. Чуб. V. 116. На посаги не вважайте, іно добрих жінок шукайте. Чуб. V. 519.

2) = посад 1. О. 1862. IV. 20 — 26. Ішла красна Марусенька на посаг. Лукаш. 152. Воліла б я гіркий полинь гризти, як з тобою на посазі сісти. Чуб. V. 368. ум. посаженько. Грин. ІІІ. 512.

Значення в інших словниках

1. посаг — (майно, що бере від батьків наречена, коли виходить заміж) придане, віно, виправа.  Словник синонімів Полюги
2. посаг — по́саг іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. посаг — Віно.  Словник синонімів Караванського
4. посаг — -у, ч., заст. 1》 Майно, гроші, що їх дають батьки або родичі нареченій, коли вона виходить заміж; віно. 2》 етн. Те саме, що посад II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. посаг — ПО́САГ, у, ч., заст. 1. Майно, гроші, що їх дають батьки або родичі нареченій, коли вона виходить заміж; віно. – Готуй лишень посаг та рушники: хутко й свататимуть! (Марко Вовчок); На возі стояла скриня, лежали подушки й увесь посаг молодої (Н.  Словник української мови у 20 томах
6. посаг — ПО́САГ (майно, гроші, що їх дають батьки або родичі нареченій, коли вона виходить заміж), ПРИ́ДАНЕ розм., ВІ́НО заст., ВИПРА́ВА заст., ДІВИ́ЗНА заст. Щоб батьки встигли справити Аспазії посаг, весілля було призначено десь за місяць (П.  Словник синонімів української мови
7. посаг — По́саг, -гу; -саги, -гів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. посаг — ПО́САГ, у, ч., заст. 1. Майно, гроші, що їх дають батьки або родичі нареченій, коли вона виходить заміж; віно. — Готуй лишень посаг та рушники: хутко й свататимуть! (Вовчок, І, 1955, 66); На возі стояла скриня, лежали подушки й увесь посаг молодої (Кобр.  Словник української мови в 11 томах