посвітити
Посвіти́ти, -чу́, -тиш
гл.
1) Посвѣтить. Посвіти пам. Шевч. 29. тілом посвітити. Обнажить тѣло. Треба комусь спиною посвітити — кого-то будуть сѣчъ. Ком. Н. № 99. волосом посвітити. О замужней женщинѣ: побыть безъ головного убора.
2) Зажечь (свѣчи, лампы). Свічі посвітила. Мил. 220.
3) Освѣтить. Ой брат сестру проводив, а місяць дорогу посвітив. Мет. 228.
Словник української мови Грінченка