поскидати

Поскида́ти, -да́ю, -єш

гл. То-же, что и скинути, но во множествѣ. Йовдоха-святоха скоренько усе із себе поскидала та у піч, а сама сидить. Рудч. Ск. І. 177. Поскидала з себе шовкове убрання, наділа знов своє рам'я. Рудч. Ск. II. 46. Поскидав потужних з престолів. Єв. Л. І. 52.

Значення в інших словниках

1. поскидати — поскида́ти 1 дієслово доконаного виду скидати докупи поскида́ти 2 дієслово доконаного виду скинути, зіштовхнути  Орфографічний словник української мови
2. поскидати — I -аю, -аєш, док., перех. Скидати куди-небудь докупи все чи багато чогось. II -аю, -аєш, док., перех. 1》 Скинути з чого-небудь усе чи багато чогось, зіштовхнути звідкись усіх чи багатьох. 2》 Скинути з себе одежу, головні убори, взуття і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскидати — ПОСКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що. Ски́дати куди-небудь докупи все або багато чогось. Васильок уже давно поскидав усі іграшки і сам тихенько примостився на руках у матері (Яків Баш); Поскидати дрова під повітку. ПОСКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, док., кого, що.  Словник української мови у 20 томах
4. поскидати — Поскида́ти, -да́ю, -да́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поскидати — ПОСКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Ски́дати куди-небудь докупи все або багато чогось. Васильок уже давно поскидав усі іграшки і сам тихенько примостився на руках у матері (Баш, Вибр., 1948, 243); Поскидати дрова під повітку; *Образно.  Словник української мови в 11 томах