поскидати
ПОСКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що.
Ски́дати куди-небудь докупи все або багато чогось.
Васильок уже давно поскидав усі іграшки і сам тихенько примостився на руках у матері (Яків Баш);
Поскидати дрова під повітку.
ПОСКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Скинути з чого-небудь усе або багато чогось, зіштовхнути звідкись усіх або багатьох.
Поскидала [Горпина] геть із лави усе зайве, щоб ногам просторніше було (Л. Яновська);
Хотів [вітер] поскидати дітей з воза, як комах (Грицько Григоренко);
Жменяк поскидав з воза клунки з білизною, розгнуздав коней, випряг їх, вийняв з-під заднього сидіння лантух з сіном і кинув їм на поживу (М. Томчаній).
2. Скинути з себе одежу, головні убори, взуття і т. ін. (про всіх або багатьох).
Гласні підійшли під рундук, поскидали шапки (Панас Мирний);
Марія й Василина поскидали нову одежу і повбирались у буденну (І. Нечуй-Левицький);
Ми поскидали черевики, довго блукали по калюжах, плутаючи сліди (Л. Смілянський);
* Образно. Листяні дерева й кущі давно поскидали літнє вбрання, і тільки смереки та кедри зеленіли (В. Гжицький).
3. перен. Позбавити влади, увільнити з посади і т. ін. всіх або багатьох.
Ми, кажуть [бідняки], цих старшину й старосту й писаря поскидаємо, – інших настановимо: Зінька та Карпа (Б. Грінченко);
– Треба вибирати нових суддів. Старі нам несподобні! Треба поскидати старих добросовісних, – загула громада (І. Нечуй-Левицький).
4. розм. Звалити все або багато чогось (вантаж, ношу і т. ін.) на кого-, що-небудь; повисаджувати всіх або багатьох на щось.
Параска Федорівна здивовано здвигнула плечима і, поскидавши на піч дітей, полізла туди й сама (Г. Епік).
5. на кого, перен., розм. Перекласти на багатьох що-небудь обтяжливе (провину, відповідальність і т. ін.).
6. Забравши, віднявши частину, зменшити якісь суми, кількості тощо.
Словник української мови (СУМ-20)