послідок

Послідок, -дку

м.

1) Остатокъ. Він сьому випивши восьмуху, послідки з кварти виливав. Котл. Ен. І. 12. на послідку. Въ концѣ. Поклонивсь панові, панії, панянкам і Шасі на послідку. Св. Л. 108.

2) Послѣдствіе, результатъ. Муки і лиха, і всякі болісти бувають послідком неправди. О. 1862. VI. Кост. 10.

Значення в інших словниках

1. послідок — послі́док іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. послідок — див. залишок; кінець  Словник синонімів Вусика
3. послідок — -дку, ч., заст., рідко. 1》 перев. у мн. Залишки, рештки чого-небудь. || перен., зневажл. Про погану, не гідну поваги людину; покидьок. 2》 Наслідок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. послідок — ПОСЛІ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. 1. перев. мн. Залишки, рештки чого-небудь. Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав (І. Котляревський); [Дід Юхим:] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти?...  Словник української мови у 20 томах
5. послідок — ЗА́ЛИШКИ мн. (ЗА́ЛИШОК одн.) (те, що лишилось невикористаним, невитраченим; те, що збереглося від руйнування, з давніх часів і взагалі від того, що минуло, зникло), РЕ́ШТА, ОСТА́ЧА, РЕ́ШТКИ мн. (РЕ́ШТКА одн. рідко), ОСТА́НКИ мн. (ОСТА́НОК одн.  Словник синонімів української мови
6. послідок — ПОСЛІ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. 1. перев. у мн. Залишки, рештки чого-небудь. Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав (Котл., І, 1952, 69); [Дід Юхим:] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти?...  Словник української мови в 11 томах