посполитий

Посполитий, -а, -е

1) Простой, простонародный.

2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає. К. ЧР. 198.

Значення в інших словниках

1. посполитий — Посполи́тий: — простий, звичайний, простонародний [51]  Словник з творів Івана Франка
2. посполитий — посполи́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. посполитий — див. селянин  Словник синонімів Вусика
4. посполитий — -а, -е. іст. В Україні до Народно-визвольної війни 1648-1654 рр. та в перші роки після неї – належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині 17-18 ст. – належний до селян. Посполите рушення — у феодально-кріпосницькій Польщі 13-18 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. посполитий — ПОСПОЛИ́ТИЙ, а, е. 1. іст. В Україні до Народно-визвольної війни 1648–1654 рр. та в перші роки після неї – належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII–XVIII ст., – належний до селян. Почали жовніри ..  Словник української мови у 20 томах
6. посполитий — посполи́тий 1. пересічний, звичайний (ср, ст): Посполитий галичанин насправді з тяжким серцем їде за кордон на довгі роки праці, бо родина і хата – то для нього наймиліше (Авторка) 2. тюр. неполітичний (про в'язня)(ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. посполитий — Загальний, народний, громадський; також простий, простолюдний, селянський, звичайний, загальноприйнятий, спільний  Словник застарілих та маловживаних слів
8. посполитий — СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст.  Словник синонімів української мови
9. посполитий — Посполи́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. посполитий — ПОСПОЛИ́ТИЙ, а, е. 1. іст. На Україні до Народно-визвольної війни 1648 — 1654 рр. та в перші роки після неї — належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII — XVIII ст., — належний до селян. Почали жовніри..  Словник української мови в 11 томах