посполитий

СЕЛЯНИ́Н (той, хто живе в селі і займається сільським господарством), ДЯ́ДЬКО розм., СЕЛЮ́К зневажл., МУЖИ́К заст., ГРЕЧКОСІ́Й заст., зневажл., ЦІПОВ'Я́З заст., ПОСПОЛИ́ТИЙ заст., ЗЕМЛЯНИ́Н заст., ХЛОП заст., ПОСЕЛЯ́НИН заст., ЧОРНОСО́ШНИК заст., ЦАРА́НИН діал. Важка хліборобська праця... Тим до неї ще змалечку привчають селяни дітей (Панас Мирний); Якийсь дядько віз конячиною в поле гній (П. Загребельний); Сама земля панові не родить — мужик робить (прислів'я); Юнак одразу спостеріг зневагу в цих панів до себе, До гречкосія мужика (С. Воскрекасенко); — І хто ж? Отой ціпов'яз має видерти в нього з-під носа ту землю? (М. Коцюбинський); — Нехай і міщанин, і посполитий, і козак стоїть за своє право (П. Куліш); — Та ми сюди на селище прийшли, у земляни пишемось любчівські (Марко Вовчок); Лубенські старости зігнали з села хлопів з плугами, звеліли виорати увесь двір (І. Нечуй-Левицький); Наскільки мені відомо, тут сидять найбідніші поселяни? (М. Стельмах); На тварину робочу обернули пани волоського царанина (І. Ле). — Пор. хліборо́б.

Значення в інших словниках

1. посполитий — Посполи́тий: — простий, звичайний, простонародний [51]  Словник з творів Івана Франка
2. посполитий — посполи́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. посполитий — див. селянин  Словник синонімів Вусика
4. посполитий — -а, -е. іст. В Україні до Народно-визвольної війни 1648-1654 рр. та в перші роки після неї – належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині 17-18 ст. – належний до селян. Посполите рушення — у феодально-кріпосницькій Польщі 13-18 ст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. посполитий — ПОСПОЛИ́ТИЙ, а, е. 1. іст. В Україні до Народно-визвольної війни 1648–1654 рр. та в перші роки після неї – належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII–XVIII ст., – належний до селян. Почали жовніри ..  Словник української мови у 20 томах
6. посполитий — посполи́тий 1. пересічний, звичайний (ср, ст): Посполитий галичанин насправді з тяжким серцем їде за кордон на довгі роки праці, бо родина і хата – то для нього наймиліше (Авторка) 2. тюр. неполітичний (про в'язня)(ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. посполитий — Загальний, народний, громадський; також простий, простолюдний, селянський, звичайний, загальноприйнятий, спільний  Словник застарілих та маловживаних слів
8. посполитий — Посполи́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. посполитий — ПОСПОЛИ́ТИЙ, а, е. 1. іст. На Україні до Народно-визвольної війни 1648 — 1654 рр. та в перші роки після неї — належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII — XVIII ст., — належний до селян. Почали жовніри..  Словник української мови в 11 томах
10. посполитий — Посполитий, -а, -е 1) Простой, простонародный. 2) Какъ существ.: крестьянинъ. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає. К. ЧР. 198.  Словник української мови Грінченка