постригтися
Пострига́тися, -га́юся, -єшся
сов. в. постри́гтися, -жу́ся, -же́шся, гл.
1) Преимущ. въ сов. в. Постричься.
2) Постригаться, постричься въ монахи. Рудч. Чп. 212. В черниці постриглась. Шевч. 337. Не постригайся, бо літа загубиш, звінчайся з того, котру вірно любиш. Гол.
3) — у що. Сдѣлаться чѣмъ. В дурні... постригсь. Греб. 325.
Словник української мови Грінченка