потапці

Потапці, -ців

м. Маленькіе сухарики, которые ѣдятъ съ горячей ухой, также съ медовой сытой. Жигай потапці, впустивши в юшку. Ном. № 11994.

Значення в інших словниках

1. потапці — пота́пці множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. потапці — -ів, мн. 1》 Підсушений невеличкими шматочками хліб, якого їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо. 2》 Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба; грінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потапці — ПОТА́ПЦІ, ів, мн. 1. Підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо. Лигай потапці, впустивши в юшку (Номис); – А я у молочко потапців нароблю! – Сказала Хівря тут (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. потапці — ГРІНКИ́ (підсмажені скибки хліба), ПОТА́ПЦІ. — А моя ще до війни кожного ранку грінки на свинячому смальцеві смажила (Григорій Тютюнник); Коли й яблук напечемо, губ напряжемо, потапців ізробимо, да й живемо (Ганна Барвінок).  Словник синонімів української мови
5. потапці — ПОТА́ПЦІ, ів, мн. 1. Підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо. Лигай потапці, впустивши в юшку (Номис, 1864, № 11994); — А я у молочко потапців нароблю! — Сказала Хівря тут (Бор., Тв.  Словник української мови в 11 томах