потапці
ПОТА́ПЦІ, ів, мн.
1. Підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо.
Лигай потапці, впустивши в юшку (Номис, 1864, № 11994);
— А я у молочко потапців нароблю! — Сказала Хівря тут (Бор., Тв., 1957, 135);
— Потапці, щоб ви знали, це хліб з водою, та сіллю, та цибулиною всуміш, а сковородинка — смажений на сковороді ячмінь (Чаб., Шляхами.., 1961, 52).
2. Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба; грінки.
На закуску подають також потапці — підсмажений хліб з помідорами, сиром, салом та ін. (Укр. страви, 1957, 62).
Словник української мови (СУМ-11)