потапці
ПОТА́ПЦІ, ів, мн.
1. Підсушений невеличкими шматочками хліб, який їдять з гарячою рибною юшкою, молоком, водою тощо.
Лигай потапці, впустивши в юшку (Номис);
– А я у молочко потапців нароблю! – Сказала Хівря тут (Л. Боровиковський);
– Потапці, щоб ви знали, це хліб з водою, та сіллю, та цибулиною всуміш, а сковородинка – смажений на сковороді ячмінь (М. Чабанівський).
2. Змащені жиром і підсмажені скибочки хліба; грінки.
На закуску подають також потапці – підсмажений хліб з помідорами, сиром, салом та ін (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)