потанцювати
ПОТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.
1. що і без прям. дод. Танцювати якийсь час.
Ой маю, маю і ноженята, Та ні з ким, матінко, потанцювати, Та ні з ким, серденько, потанцювати! (Т. Шевченко);
– Так мені хотілось потанцювати та з дівчатами пожартувати (І. Нечуй-Левицький);
Кликали подруги Мар'яну потанцювати – відмовилась (А. Шиян);
З Анею Макаровою в час відпочинку можна, мабуть, потанцювати веселої полечки (Остап Вишня);
* Образно. Коли б це Мар'ян так сказав рік тому, то й арапник потанцював би по його плечах, а тепер і економ розуміє: не треба дратувати дядьків, і так вони стали неначе оси (М. Стельмах).
2. що і без прям. дод. Почати танцювати.
[Мисочка:] Ой дуб-дуба, дуба, дуба... (Потанцював далі) (Я. Мамонтов).
3. перен. Якийсь час підстрибувати, роблячи рухи, що нагадують танок; піти, побігти, підстрибуючи.
Нудно такеньки завсіди перебувати холод, треба сидіти на печі, піджавши ноги, а коли вибігти на луку та потанцювати по снігу, то хутенько, наче опарений, вкинешся в хатку, на піч (Марко Вовчок);
Аж до Межигорського Спаса Потанцював сивий (Т. Шевченко);
// Якийсь час дрижати, коливатися, підстрибувати (про предмети).
Кузьма посміхнувся про себе і втупив очі на поплавок, який трохи потанцював, потім зник під водою (П. Панч).
(1) Потанцю́єш (потанцю́єте і т. ін.) [у ме́не (у нас)] [цига́нської халя́ндри] – уживається як погроза кому-небудь.
– Їй-богу, сину, не гай часу, їдь до Києва! Нехай тоді Ониська потанцює з своєю чехонею циганської халяндри (І. Нечуй-Левицький);
“Тепер ти, голубчику шибенної вдачі, потанцюєш і поскачеш у мене циганської халяндри!”, – звертався [Плачинда] в думках до Романа (М. Стельмах);
Хлопці дременули навтіки хто куди, а Халимониха кричала їм навздогін: – .. Я вас і дома знайду, голодранці. Ви ще в нас потанцюєте! (П. Панч).
◇ (2) Потанцюва́ти цига́нської халя́ндри, зневажл. – зазнати неприємностей.
– Їй-богу, сину, не гай часу, їдь до Києва! Нехай тоді Ониська потанцює з своєю чехонею циганської халяндри (І. Нечуй-Левицький);
Потанцюва́ти і поскака́ти цига́нської халя́ндри.
“Тепер ти, голубчику, .. потанцюєш і поскачеш у мене циганської халяндри”, – звертався [Плачинда] в думках до Романа (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)