потанути

ПОТА́НУТИ, ПОТА́ТИ, а́не, док.

Розтанути у великій кількості (про сніг, лід).

Вже багато потало снігу (Сл. Б. Грінченка);

Скресла крига, потанув сніг, із стріх закрапало, а з гір струмочки покотилися (Марко Вовчок);

Прокинулася Україна після зимового сну. Потали сніги (Л. Яновська);

// Розтопитися.

* Образно. [Князь:] О боже! Серце в груді наче віск Потало на той вид! (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. потанути — пота́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потанути — і потати, -ане, док. Розтанути у великій кількості (про сніг, лід). || Розтопитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потанути — ПОТА́НУТИ і ПОТА́ТИ, а́не, док. Розтанути у великій кількості (про сніг, лід). Вже багато потало снігу (Сл. Гр.); Скресла крига, потанув сніг, із стріх закрапало, а з гір струмочки покотилися (Вовчок, І, 1955, 182); Прокинулася Україна після зимового сну.  Словник української мови в 11 томах
4. потанути — Потанути, -ну, -неш гл. Растаять. Вже багато потало снігу. Черниг. у. Погинуть лихі люде, як той сніг нехай потануть. К. Псал. 85.  Словник української мови Грінченка