потанути
ПОТА́НУТИ, ПОТА́ТИ, а́не, док.
Розтанути у великій кількості (про сніг, лід).
Вже багато потало снігу (Сл. Б. Грінченка);
Скресла крига, потанув сніг, із стріх закрапало, а з гір струмочки покотилися (Марко Вовчок);
Прокинулася Україна після зимового сну. Потали сніги (Л. Яновська);
// Розтопитися.
* Образно. [Князь:] О боже! Серце в груді наче віск Потало на той вид! (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потанути — пота́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- потанути — і потати, -ане, док. Розтанути у великій кількості (про сніг, лід). || Розтопитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потанути — ПОТА́НУТИ і ПОТА́ТИ, а́не, док. Розтанути у великій кількості (про сніг, лід). Вже багато потало снігу (Сл. Гр.); Скресла крига, потанув сніг, із стріх закрапало, а з гір струмочки покотилися (Вовчок, І, 1955, 182); Прокинулася Україна після зимового сну. Словник української мови в 11 томах
- потанути — Потанути, -ну, -неш гл. Растаять. Вже багато потало снігу. Черниг. у. Погинуть лихі люде, як той сніг нехай потануть. К. Псал. 85. Словник української мови Грінченка