потанути
ПОТА́НУТИ і ПОТА́ТИ, а́не, док. Розтанути у великій кількості (про сніг, лід).
Вже багато потало снігу (Сл. Гр.);
Скресла крига, потанув сніг, із стріх закрапало, а з гір струмочки покотилися (Вовчок, І, 1955, 182);
Прокинулася Україна після зимового сну. Потали сніги (Л. Янов., І, 1959, 31);
// Розтопитися.
*Образно. [Князь:] О боже! Серце в груді наче віск Потало на той вид! (Фр., IX, 1952, 224).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потанути — пота́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- потанути — і потати, -ане, док. Розтанути у великій кількості (про сніг, лід). || Розтопитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потанути — ПОТА́НУТИ, ПОТА́ТИ, а́не, док. Розтанути у великій кількості (про сніг, лід). Вже багато потало снігу (Сл. Б. Грінченка); Скресла крига, потанув сніг, із стріх закрапало, а з гір струмочки покотилися (Марко Вовчок); Прокинулася Україна після зимового сну. Словник української мови у 20 томах
- потанути — Потанути, -ну, -неш гл. Растаять. Вже багато потало снігу. Черниг. у. Погинуть лихі люде, як той сніг нехай потануть. К. Псал. 85. Словник української мови Грінченка