поткати

Поткати, -тчу, -тче́ш

гл.

1) Соткать (во множествѣ) На тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала і щоб попряла, помотала, оснувала й поткала й побілила. Рудч. Ск. II. 44.

2) Заткать. Та всі тиї три жупани всі сріблом поткані. Чуб. V. 886. Да я тебе, біле, черню потчу, да тую плахотку в свято зношу. Чуб. V. 489.

Значення в інших словниках

1. поткати — потка́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поткати — ПОТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док., що, розм. 1. Зіткати все або багато чого-небудь. Поткати прядиво; * Образно. Вони дуже старі. Їхнє сонце не з нашої ери. Його зморшки поткали стонадцять полків павуків (І. Драч). 2. Ткати якийсь час. 3. Заткати.  Словник української мови у 20 томах
3. поткати — Зустріти, спіймати  Словник застарілих та маловживаних слів