поткати

ПОТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док., що, розм.

1. Зіткати все або багато чого-небудь.

Поткати прядиво;

* Образно. Вони дуже старі. Їхнє сонце не з нашої ери. Його зморшки поткали стонадцять полків павуків (І. Драч).

2. Ткати якийсь час.

3. Заткати.

Да я тебе, біле, черню потчу, да тую плахотку в свято зношу (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. поткати — потка́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поткати — Зустріти, спіймати  Словник застарілих та маловживаних слів
3. поткати — Поткати, -тчу, -тче́ш гл. 1) Соткать (во множествѣ) На тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала і щоб попряла, помотала, оснувала й поткала й побілила. Рудч. Ск. II. 44. 2) Заткать. Та всі тиї три жупани всі сріблом поткані.  Словник української мови Грінченка