потурляти

Потурля́ти, -ля́ю, -єш

гл. Растолкать, потолкать (многихъ); разогнать. Потурляв він їх. Павлогр. у.

Значення в інших словниках

1. потурляти — потурля́ти дієслово доконаного виду накидати, наштовхати розм.  Орфографічний словник української мови
2. потурляти — ПОТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, кого, що, розм. Док. до турля́ти. Потурляв він їх (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах