потурляти

ПОТУРЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, кого, що, розм.

Док. до турля́ти.

Потурляв він їх (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. потурляти — потурля́ти дієслово доконаного виду накидати, наштовхати розм.  Орфографічний словник української мови
2. потурляти — Потурля́ти, -ля́ю, -єш гл. Растолкать, потолкать (многихъ); разогнать. Потурляв він їх. Павлогр. у.  Словник української мови Грінченка