походжати

Походжа́ти, -джа́ю, -єш

гл. Похаживать. Косарики косять, а вдівочка походжає, дрібними сльозами покоси поливає. Мет. 315.

Значення в інших словниках

1. походжати — походжа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. походжати — див. ХОДИТИ.  Словник синонімів Караванського
3. походжати — див. ходити  Словник синонімів Вусика
4. походжати — [похоgатие] -айу, -айеиш  Орфоепічний словник української мови
5. походжати — -аю, -аєш, недок. Повільно ходити туди й назад або прогулюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. походжати — ПОХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Повільно ходити туди й назад або прогулюватися. Край берега дівчинонька Тихо походжає (Л. Глібов); Він походжає від столу до дверей, поскрипує офіцерськими чобітьми (М. Чабанівський); Штук шестеро голубів ..  Словник української мови у 20 томах
7. походжати — Похожає, як пава. Вдає із себе велику пані.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. походжати — ходи́ти павиче́м (го́голем). 1. Триматися поважно, гордовито, зарозуміло, зверхньо. Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом (павичем) (І. Котляревський); Бунчук ходив гоголем.  Фразеологічний словник української мови
9. походжати — ГУЛЯ́ТИ (ходити заради відпочинку, задоволення), ШПАЦИРУВА́ТИ зах., СПАЦЕРУВА́ТИ діал., ГАРДУВА́ТИ діал., ГУ́ЛІ дит., розм.; ПРОГУ́ЛЮВАТИСЯ, ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ, ПРОХО́ДИТИСЯ, ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм. (туди й назад); РОЗГУ́ЛЮВАТИ, ВИГУ́ЛЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
10. походжати — Походжа́ти, -джа́ю, -джа́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. походжати — ПОХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Повільно ходити туди й назад або прогулюватися. Край берега дівчинонька Тихо походжає (Гл., Вибр., 1951, 179); Він походжає від столу до дверей, поскрипує офіцерськими чобітьми (Чаб., Балкан.  Словник української мови в 11 томах