походжати —
[похоgатие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
походжати —
-аю, -аєш, недок. Повільно ходити туди й назад або прогулюватися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
походжати —
ПОХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Повільно ходити туди й назад або прогулюватися. Край берега дівчинонька Тихо походжає (Л. Глібов); Він походжає від столу до дверей, поскрипує офіцерськими чобітьми (М. Чабанівський); Штук шестеро голубів ..
Словник української мови у 20 томах
походжати —
ходи́ти павиче́м (го́голем). 1. Триматися поважно, гордовито, зарозуміло, зверхньо. Дочка була зальотна птиця..; Червона, свіжа, як кислиця, І все ходила павичом (павичем) (І. Котляревський); Бунчук ходив гоголем.
Фразеологічний словник української мови
походжати —
ГУЛЯ́ТИ (ходити заради відпочинку, задоволення), ШПАЦИРУВА́ТИ зах., СПАЦЕРУВА́ТИ діал., ГАРДУВА́ТИ діал., ГУ́ЛІ дит., розм.; ПРОГУ́ЛЮВАТИСЯ, ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ, ПРОХО́ДИТИСЯ, ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм. (туди й назад); РОЗГУ́ЛЮВАТИ, ВИГУ́ЛЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
походжати —
Походжа́ти, -джа́ю, -джа́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
походжати —
ПОХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Повільно ходити туди й назад або прогулюватися. Край берега дівчинонька Тихо походжає (Гл., Вибр., 1951, 179); Він походжає від столу до дверей, поскрипує офіцерськими чобітьми (Чаб., Балкан.
Словник української мови в 11 томах
походжати —
Походжа́ти, -джа́ю, -єш гл. Похаживать. Косарики косять, а вдівочка походжає, дрібними сльозами покоси поливає. Мет. 315.
Словник української мови Грінченка