походжати
ПОХОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
Повільно ходити туди й назад або прогулюватися.
Край берега дівчинонька Тихо походжає (Л. Глібов);
Він походжає від столу до дверей, поскрипує офіцерськими чобітьми (М. Чабанівський);
Штук шестеро голубів .. поважно походжають по даху, гудуть, туркочуть (Ю. Збанацький).
◇ (1) Походжа́ти го́голем (д) див. ходи́ти;
Ходи́ти (походжа́ти) павиче́м (го́голем) див. ходи́ти.
Словник української мови (СУМ-20)