праправнук —
прапра́внук іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
праправнук —
-а, ч. 1》 Син правнука чи правнучки. 2》 перев. мн. Далекі нащадки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
праправнук —
ПРАПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син правнука чи правнучки. [Кіндрат:] І як якийсь уже праправнук наш Своїх дідів спізнати забажає, То знайде він звістки про нас усякі (В. Самійленко); – Таж це твій славний прапрадід Грицько Ясень був кошовим отаманом?..
Словник української мови у 20 томах
праправнук —
ПРАПРА́ВНУК, а, ч. 1. Син правнука чи правнучки. [Кіндрат:] І як якийсь уже праправнук наш Своїх дідів спізнати забажає, То знайде він звістки про нас усякі (Сам., II, 1958, 33); — Таж це твій славний прапрадід Грицько Ясень був кошовим отаманом?..
Словник української мови в 11 томах