привчити Привчати, -чаю, -єш сов. в. привчити, -вчу, -вчиш, гл. Пріучать, пріучить. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках привчити — привчи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови привчити — див. привчати. Великий тлумачний словник сучасної мови привчити — ПРИВЧИ́ТИ див. привча́ти. Словник української мови у 20 томах привчити — ПРИВЧИ́ТИ (ПРИУЧИ́ТИ) (змусити звикнути до чого-небудь; виробити у когось певний навик), ПРИЗВИЧА́ЇТИ, ПРИЗВИ́ЧИТИ рідше, НАТРЕНУВА́ТИ, ОБТЕ́РТИ (ОБІТЕ́РТИ) розм., ПРИНАТУ́РИТИ діал.; ПРИОХО́ТИТИ (виробити бажання, охоту робити щось). — Недок. Словник синонімів української мови привчити — ПРИВЧИ́ТИ див. привча́ти. Словник української мови в 11 томах