приголублювати

Приголублювати, -люю, -єш

сов. в. приголубити, -блю, -биш, гл. Ласкать, приласкать, приголубить. До кого я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить. Котл. Н. П. 340. А ще гірше, як хто кого любить. Любить, любить та й не приголубить. Чуб. V. 298.

Значення в інших словниках

1. приголублювати — приголу́блювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приголублювати — див. пестити; пиячити; прихиляти  Словник синонімів Вусика
3. приголублювати — -юю, -юєш, недок., приголубити, -блю, -биш; мн. приголублять; док., перех. і без додатка. Проявляючи ніжність, ласку, пестити кого-небудь; голубити. || чим. Пестити словом, поглядом і т. ін. || у сполуч. зі сл. до себе, до серця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приголублювати — ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. приголу́блять; док., кого і без дод. Проявляючи ніжність, ласку, пестити кого-небудь; голубити. Тільки й знає [Левко], що приголублює свою Ївгу (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. приголублювати — ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ГОРНУ́ТИ, ПРИПИРА́ТИ, ПРИПИНА́ТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. приголублювати — ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГОЛУ́БИТИ, блю, биш; мн. приголу́блять; док., перех. і без додатка. Проявляючи ніжність, ласку, пестити кого-небудь; голубити. Тільки й знає [Левко], що приголублює свою Ївгу (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах